Сторінка логопеда
Логопедична служба ЗДО № 24 «Росинка» Напрямок роботи логопедичної служби Мета : Здійснювати наукове обґрунтування стратегій соціалізації дітей-логопатів та дітей з ООП, розкрити можливості використання інноваційних та класичних методів та прийомів в системі корекційно - розвиткової роботи вчителя-логопеда. Сприяти використанню інноваційних методів і прийомів, як дієвого інструменту в подоланні мовленнєвих порушень у дітей. Завдання:
Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-логопеда 1. Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення). 2. Складнання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною. 3. Визначення доцільних форм взаємодії з дитиною, видів корекційно-розвивальної роботи. 4. Корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення. 5. Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці. 6. Співпраця із практичним психологом, вихователем щодо корегування педагогічного , корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення. 7. Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів. 8. Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта. 9. Пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю. Зміст корекційно-розвиваючої роботи вчителя-логопеда • виробляє і вправляє рухи артикуляційних органів; • готовить артикуляційний уклад до постановки звуків; • визначає послідовність постановки звуків від характеру мовленнєвих порушень; • працює над розвитком правильного мовного дихання дітей; • відбиває артикуляційний уклад певного звука, використовуючи відпрацьовані раніше рухи органів мовлення; • ставить звук (різними прийомами та методами); • закріплює поставлений звук у складах; • автоматизує поставлені звуки у словах, фразах, реченнях, словосполученнях, зв'язній мові; • проводить диференціацію звуків; • відпрацьовує граматичні форми.
ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО РОБОТУ ВЧИТЕЛЯ ЛОГОПЕДА ТА ЛОГОПЕДИЧНОЇ ГРУПИ!Деякі батьки, на щастя, навіть і не знають навіщо потрібен логопед в дитячому садку. А батькам дітей, які мають мовленнєві порушення, доводиться познайомитися з наукою логопедією і тісно співпрацювати з вчителем-логопедом. Які ж завдання виконує вчитель - логопед в дитячому садку і яку логопедичну роботу проводить? Коли слід звертатись до логопеда: Якщо у дитини не з’явилось мовлення до 2 років або словник налічує не більше 10 слів; коли дитина в 4 роки не вимовляє або неправильно вимовляє звуки; якщо дитина не запам’ятовує віршики, не може переказати казку, порушує структуру слів. Що необхідно знати про групи для дітей з вадами мовлення при дошкільних закладах: 1. Групи для дітей з вадами мовлення (логопедичні групи) при дошкільних навчальних закладах створюються органами державного управління освітою. 2. В логопедичні групи зараховуються діти 4 – 5 - річного віку, які мають різні відхилення мовленнєвого розвитку, виявлені логопедом. 3. Обстеження дітей для зарахування їх в логопедичні групи проводиться такими спеціалістами: педіатром, отоларингологом, неврологом, психіатром, офтальмологом, хірургом (в разі потреби), логопедом, психологом. 4. Медичні висновки подаються на розгляд психолого-медико-педагогічної комісії для вивчення даних, яка направляє в логопедичні групи відповідно до діагнозу. Висновок ІРЦ– це той основний документ, на підставі якого, дитина направляється в логопедичну групу дошкільного навчального закладу системи освіти чи заклад соціального захисту. Завдання вчителя - логопеда в дошкільному навчальному закладі: усунення різних мовленнєвих порушень дітей; створення єдиного корекційно - навчального простору; пропаганда логопедичних знань серед батьків, педагогів; інтегрування зусиль педагогів, дітей та батьків з метою корекції мовленнєвих порушень; створення предметно-розвивального середовища, яке стимулює мовленнєвий і особистісний розвиток дитини. Завдання логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку, що мають недоліки мовленнєвого розвитку: розвиток рухливості органів артикуляційного аппарату; розвиток фонематичних процесів; розвиток дрібної моторики; усунення вад звуковимови; збагачення словникового запасу; вдосконалення граматичної сторони мовлення; підготовка до навчання грамоти. Форми роботи: фронтальні логопедичні заняття; індивідуальні логопедичні заняття; групова та індивідуальна робота з дітьми. Форми взаємодії з батьками: 1. Батьківські збори. Проводяться у вересні, січні, травні. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі. 2. Індивідуальні консультації вчителя-логопеда. В ході , яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини. 3. Поради логопеда в інформаційному осередку логопедичного кабінету та груп старшого дошкільного віку, які складаються з різноманітних професійних консультацій, порад, рекомендацій з матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми. 4. Анкетування батьків дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з'ясувати чи задоволені вони корекційним процесом. 5."Домашні логопедичні зошити", які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв'язок між учасниками корекційного процесу. Затримка мовленнєвого розвитку: міфи й факти Що таке затримка мовленнєвого розвитку? Про затр дитимку мовленнєвого розвитку дитини можна говорити м віці 18–30-ти місяців, якщо запас слів, якими вона оперує, украй малий. Такі діти мають достатні навички розуміння, а також ігрові, соціальні й рухові навички, але не можуть висловлювати свої думки в усній формі. Пропонуємо проаналізувати та спростувати деякі поширені міфи й хибні уявлення про затримку мовленнєвого розвитку. Міф 1. Усі хлопчики схильні до затримки мовленнєвого розвитку Факт. Хлопчики і справді схильні вимовляти свої перші слова пізніше, ніж дівчатка, однак лише на кілька місяців. І хоча хлопчики в дійсності втричі частіше страждають від затримки мовленнєвого розвитку в порівнянні з дівчатками того ж віку, батьки повинні обов'язково звернути увагу та вжити заходів, якщо їхня дитина будь-якої статі відчуває затримку в мовленнєвому розвитку. Міф 2. Варто лише трохи почекати Факт. Дуже часто можна почути: «Не хвилюйся, син мого сусіда не розмовляв до трьох років» або «Ейнштейн не розмовляв, доки йому не виповнилось чотири роки». Цей міф примушує багато сімей відкласти необхідну терапію через упевненість у тому, що діти переростуть цю проблему. У той час як 50–60 % дітей, які відчувають труднощі в мовленнєвому розвитку, як правило, самостійно справляються із цією проблемою, 40–50 % дітей не можуть зробити цього самі. Діти, які справляються своїми силами, можуть демонструвати сплески негативних емоцій і фрустрацію до того часу, доки не оволодіють мовленням, а їхні батьки часто відчувають неймовірне засмучення через те, що не можуть зрозуміти, що їхні малюки намагаються їм сказати. У той же час діти, які не можуть упоратися із проблемою затримки мовлення самостійно, гостро потребують допомоги фахівця, при цьому очевидно, що чим раніше батьки звернуться по кваліфіковану допомогу, тим краще. Міф 3. Вивчення двох мов призводить до затримки мовленнєвого розвитку Факт. Діти, які вивчають дві мови (двомовні діти у двомовній сім'ї), проходять через ті ж етапи розвитку, що й дитина, яка вивчає одну мову. Як правило, вони досягають того ж рівня володіння кожною мовою в той же час, що й діти, які вивчають одну мову. Діти, які вивчають дві мови, можуть мати менший словниковий запас кожної з мов, проте загальний обсяг словникового запасу двох мов разом узятих повинен бути таким же, як і в дітей, які вивчають тільки одну мову. Міф 4. Старші брати/сестри говорять за молодших дітей і перешкоджають розвитку їхнього мовлення Факт. Дослідження показали, що мовлення первістка й наступних дітей розвивається аналогічно. Таким чином, у той час як старші брати й сестри можуть переривати або говорити за своїх молодших братів і сестер, виражаючи їхні думки, це не має негативного впливу на розвиток мовлення найменших членів родини. Міф 5. Використання соски викликає в дітей затримку мовленнєвого розвитку Факт. Дослідження в цій галузі є непереконливими. Деякі дослідження проводять кореляцію між тривалим використанням соски й затримкою мовленнєвого розвитку. Однак інші дослідження такий зв'язок не підтверджують. Більшість досліджень, що виявляють такий кореляційний зв'язок, виявили затримку в артикуляції, а не затримку вимови перших слів як таких. Хоча остаточний вердикт про тривале використання соски ще не винесено, можна припустити, що коли рот дитини більшу частину часу зайнятий соскою, у неї менше можливостей лепетати, імітувати звуки й, у результаті, практикувати вимову перших слів. ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПОЧАТИ РОЗМОВЛЯТИ? 1. Спілкуйтеся з дитиною віч-на-віч Коли ви намагаєтесь розвивати мовні навички своєї дитини, буде краще, якщо ваше обличчя буде перебувати на одному рівні з очима вашої дитини, при цьому воно повинно бути зверненим безпосередньо до неї. Це дозволить вам побачити, чи робить ваш малюк спробу звернутись до вас і вимовити слово, чи ні. Наприклад, цілком можливо, що він заплющив губи, щоби спробувати вимовити звук «П», але звук не вийшов. Якщо ви будете сидіти поруч або позаду, то ніколи не дізнаєтеся про те, що він робив таку спробу. Мова – невичерпне джерело розумового розвитку дитини. Без розвиненого мовлення малюк не зможе здобути міцних і ґрунтовних знань з основ наук, не зможе цілісно і гармонійно розвиватися. Звичайно ж, ви любите свою дитину! Найкращу, найпрекраснішу на всій планеті! Ви бажаєте їй здоров'я і щастя, і, звичайно ж, хочете в майбутньому бачити її успішною і освіченою людиною. АЛЕ…успішною людина може бути лише тоді, коли вона легко і вільно володіє своєю мовою. Всім відомо, що дитина не народжується із сформованим мовленням. Поступово, крок за кроком, вона вчиться правильно і чітко вимовляти звуки, узгоджувати між собою слова, будувати речення, зрозуміло та послідовно висловлювати свої думки. Але, нажаль, іноді мовленнєвий розвиток відбувається із запізненням або з особливостями розвитку. У сім’ї дорослі розуміють дошкільника з півслова. І якщо навіть він має мовленнєві недоліки, ніякого дискомфорту у спілкуванні не відчуває. Проте для сторонніх часто виявляються незрозумілими спотворені, неправильно вимовлені дитиною слова. Таке мовлення ускладнює спілкування з ровесниками. Якщо ви помітили, що однолітки сміються над мовленням вашого малюка, спробуйте об’єктивно оцінити ситуацію. Не забувайте, що дитина може поступово усамітнитися, що дедалі більше затримуватиме мовленнєвий розвиток і негативно впливатиме на її характер. Вона може стати дратівливою, замкнутою, плаксивою. Тому надзвичайно важливо своєчасно допомогти дитині у виправленні мовленнєвої вади. У турботливих батьків виникає багато питань: · Чому моя дитина мовчить? · Чи правильно розвивається мовлення у мого сина чи доньки? · Чи необхідно вже хвилюватися або ще зарано? · Яка причина порушення мовлення? ·Чому діти стали погано розмовляти? Раніше до логопедів зверталися лише одиниці? – згадують наші бабусі. · Як допомогти дитині? З усіма цими питаннями допоможе розібратися вчитель-логопед, який виправить порушення мовлення. Почувши слово «логопед», більшість із Вас згадують комічні сцени із кінострічки «За сімейними обставинами». Все це смішно, доки ця проблема порушення мовлення не стосується Вас і Вашу дитину. Всупереч розповсюдженій думці логопед не лише «ставить» звуки. Наше мовлення – це не лише звуковимова (вміння правильно вимовляти звуки рідної мови), але й: · словниковий запас; ·фонематичний слух і сприймання (вміння на слух сприймати і розпізнавати звуки); ·граматична будова (вміння утворювати нові слова, з’єднувати їх в речення, дотримуватись правильних відмінкових закінчень і т. д.); ·зв'язне мовлення (вміння зв'язно висловлювати свої думки, вміння складати оповідання за картинками, із власного досвіду і, нарешті, придумувати казки, фантазувати). В дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше, а головне - воно гнучке для подолання мовленнєвих вад. Важливо не пропустити цей період і своєчасно звернутися до вчителя-логопеда. Зрозумійте, дитина буде дорослішати, а звичка говорити неправильно буде закріплюватися і складніше піддаватися корекції. Пам’ятайте, чим раніше Ви звернетесь по допомогу до спеціаліста, тим швидше дитина оволодіє правильним мовленням! Су-джок терапія в роботі вчителя – логопеда Цікаві артикуляційні вправи для язичка Розвиток мовленнєвого дихання ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Корекційно-розвивальна педагогіка та її актуальність Правильне мовлення є однією з важливих передумов подальшого повноцінного розвитку дитини, процесу її соціальної адаптації, а тому виявлення та подолання мовленнєвих порушень є першочерговим завданням як педагогів, так і батьків. Саме тоді, в житті дитини та її батьків з’являється логопед-педагог, який допомагає виправити мовленнєві вади. Логопедична робота є важливою ланкою комплексного медико-педагогічного впливу на дитину, адже стимулює розвиток усіх психічних процесів, передусім мовленнєвої функції, розширює комунікативно-пізнавальну діяльність дошкільників через основні форми організації їх життя - гру, навчальну діяльність, рухову активність, спілкування з однолітками та педагогами.
Етапи організації освітньо-виховної діяльності логопедичної роботи
Зміст корекційно-педагогічної діяльності будується з урахуванням поєднаних ліній мовленнєвого розвитку:
Корекційно-педагогічна діяльність забезпечує інтеграцію:
Зміст освітнього процесу забезпечується гнучким поєднанням як традиційних так і нетрадиційних засобів розвитку:
Форми організації мовленнєвої роботи передбачають:
Пам'ятка вчителю-логопеду 1. Вивчайте можливості кожного майбутнього вихованця. Пам'ятайте: без знання емоційно-психічного стану дитини неможливо досягнути ефективної корекційної логопедичної роботи. 2. Вступаючи в контакт із дітьми, не варто будувати зверхні відносини з ними. Вивчай індивідуальні можливості та потреби кожного з них, наполегливо оволодівай методикою педагогічної праці. 3. Частіше усміхайся. Пам'ятайте: Ваша усмішка при вході до кабінету свідчить про те, що зустріч з дітьми вам приємна, усмішка створює на позитивний настрій дітей. 4. Пам'ятайте: якщо педагог не виховує в учнів системи корисних звичок, то на їх місці найчастіше виникають звички шкідливі. Із перших занять виробляй у вихованців певний стереотип поведінки, формуй позитивні навички. 5. Важливе завдання вчителя–логопеда — передбачати ситуації, які виникатимуть під час занять. Пам'ятайте: помилці легше запобігти, ніж виправити її. 6. Учіться вислуховувати дитину щодо її ставлення до власних мовленнєвих проблем. Пам'ятайте: кожен вихованець повинен знати, що ти його вислухаєш, підтримаєш, надаш всю можливу логопедичну допомогу. 7. Пам'ятайте: основне призначення діагностики — правильно визначити напрямки корекційної логопедичної роботи, результати корекційного на дитину, її навчальні досягнення, динаміку зміни успішності. 8. Без вимог педагога неможлива організація навчальної та корекційно-розвивальної діяльності учнів. Вимоги мають бути послідовними. Слід добиватися обов'язкового виконання їх від усієї групи, не забуваючи про повагу до особистості дитини-логопата. 9. Наполегливо оволодівайте навичками самоаналізу логопедичного заняття. Пам'ятайте слова В.О. Сухомлинського: «...один із секретів педагогічної творчості й полягає в тому, щоб пробудити в учителя інтерес до пошуку, до аналізу власної роботи. Хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках, у своїх взаєминах з вихованцями, той уже досяг половини успіху». 10. Однією з важливих умов досягнення педагогічної творчості є вміння глибоко аналізувати весь комплекс як власної навчально-педагогічної діяльності, так і діяльності своїх колег, оцінювати різноманітні аспекти шкільного життя, здійснювати творчий пошук шляхів подолання труднощів у спілкуванні.
Інновації в системі формування мовленнєвої компетенції дітей-логопатів У діяльності вчителя-логопеда, спрямованої на корекційно-розвиваючу роботу з дітьми, інноваційні методи набувають все більшого значення. Ці методи, поряд з традиційними, сприяють досягненню максимально можливих успіхів у подоланні мовленнєвих порушень у дітей, включенню в роботу збережених і активізації порушених психічних функцій. За результатами моніторингу, використання цих інновацій дало змогу збільшити показники відновлення мовленнєвих функцій, засвоєння освітнього матеріалу, підвищити рівень підготовки дітей до шкільного навчання. Особливу увагу в своїй роботі приділяю психокорекційним здоров’язбережувальним технологіям, що обумовлено специфікою мовних порушень і станом емоційно-вольової сфери дітей з мовною патологією. Одною з них є кінезіологія. Кінезіологія - це своєрідна «гімнастика мозку», вона актуальна ще й тому, що в даний час велика увага приділяється дітям з особливими освітніми потребами. У них обмежені можливості пізнавальної діяльності. А кінезіологічні вправи вдосконалюють механізми адаптації дитячого організму до зовнішнього середовища, знижують захворюваність і роблять життя дитини більш безпечним завдяки таким якостям, як спритність, сила, гнучкість; здатні допомогти дитині справлятися зі стресовими ситуаціями і постояти за себе в непростому житті. Гімнастика мозку. Нейрогімнастика і освітня кінезіологія. Гімнастика мозку складається з простих і приємних вправ. Цей комплекс рекомендується використовувати під час навчання дітей, щоб підвищити навик цілісного розвитку мозку. Вправи полегшують всі види навчання і особливо ефективні для оптимізації інтелектуальних процесів і підвищення розумової працездатності. Вправи покращують розумову діяльність, синхронізують роботу півкуль, сприяють запам'ятовуванню, підвищують стійкість уваги, допомагають відновленню мовленнєвих функцій, полегшують процеси читання і письма. Наукові дослідження, що проводяться в психології і нейрофізіології виявили, що певні фізичні руху впливають на розвиток інтелекту людини. На підставі отриманих висновків виникла нова система - Освітня кінезіологія, спрямована на вивчення зв'язків розум-тіло, і оптимізацію діяльності мозку через фізичні рухи. На теоретичній базі освітньої кінезіології американськими психологами Полом і Гейлом Деннисон була розроблена програма Нейрогімнастики - "Гімнастика мозку". Це методика активації природних механізмів роботи мозку за допомогою фізичних вправ, поєднання руху і думки. За допомогою спеціально підібраних вправ організм координує роботу правої і лівої півкулі і розвиває взаємодію тіла і інтелекту. Кожна з вправ нейрогімнастики, сприяє збудженню певної ділянки мозку і вмикає механізм об'єднання думки і рухи. В результаті цього новий навчальний матеріал сприймається більш цілісно і природно, як би розумом і тілом, і тому краще запам'ятовується. Крім цього вправи для мозку також сприяють розвитку координації рухів і психофізичних функцій. Під впливом кінезіологічних тренувань в організмі відбуваються позитивні структурні зміни. Сила, рівновагу, рухливість, пластичність нервових процесів здійснюється на більш високому рівні. Удосконалюється регулююча і координуюча роль нервової системи. Гімнастика мозку дозволяє виявити приховані здібності людини і розширити межі можливостей діяльності її мозку. Нейрогімнастика - це універсальна система вправ, вона ефективна і для дітей і для дорослих в будь-якому віці. Але особливо актуальне застосування кінезіологічних вправ у дітей з проблемами в розвитку. Освітня кінезіологія рекомендується для кожного, хто бажає поліпшити якість і зміст свого життя і отримати задоволення від рухів. Цілі кінезіологічних занять: • Розвиток міжпівкульної спеціалізації. • Розвиток міжпівкульної взаємодії. • Розвиток коміссур (міжпівкульних зв'язків). • Синхронізація роботи півкуль. • Розвиток дрібної моторики. • Розвиток здібностей. • Розвиток пам'яті, уваги. • Розвиток мовлення. • Розвиток мислення. • Усунення дислексії і дисграфії. Метод кінезіологічної корекції покращує у дитини пам'ять, увагу, мовлення, процеси письма і читання, просторові уявлення, дрібну і загальну моторику, знижує стомлюваність, підвищує здатність до довільного контролю. Заняття повинні проводитися систематично в спокійній, доброзичливій обстановці. Важливо точне виконання кожної вправи, тому необхідно індивідуально навчити кожного учня. Виконання кінезіологічних вправ можливо як вдома з батьками, так і на предметних уроках або на спеціальних заняттях. Заняття починаються з вивчення вправ, які поступово ускладнюються, і збільшується обсяг виконуваних завдань. Кінезіологічні вправи «Ліхтарики – зірочки» Руки витягнуті перед собою. Одна долоня стиснута в кулак, друга - пальці розставлені в боки. Ритмічна зміна позицій (зірочки запалилися і погасли) «Кільця» По черзі і як можна швидше дитина перебирає пальці рук, з'єднуючи в кільце з великим пальцем послідовно вказівний, середній і т.д Вправа виконується в прямому і в зворотньому порядку. «Лезгінка» Ліву руку складіть в кулак, великий палець відставте в бік, кулак розгорніть пальцями до себе. Прямою долонею правої руки в горизонтальному положенні доторкніться до мізинця лівої. Після цього одночасно змініть положення правої і лівої рук. Домагайтеся високої швидкості зміни положень. «Змійка» Схрестити руки долонями одна до одної, зчепити пальці в замок, вивернути руки до себе. Рухати пальцем, який вкаже ведучій. Надалі діти можуть виконувати вправу в парах. «Вухо – ніс» Лівою рукою візьміться за кінчик носа, а правою рукою - за протилежне вухо. Одночасно відпустіть вухо і ніс, плесніть у долоні, змініть положення рук «з точністю до навпаки». «Свічка» Уявіть, що перед вами стоїть велика свічка. Зробіть глибокий вдих і постарайтеся одним видихом задути свічку. А тепер уявіть перед собою 5 маленьких свічок. Зробіть глибокий вдих і задуйте ці свічки маленькими порціями видиху. «Велосипед» Вправа виконується в парах. Початкове положення: встати навпроти один одного, торкнутися долонями долонь партнера. Здійснювати рухи, аналогічні тим, які виконують ноги при їзді на велосипеді, з напругою. «Поплескали – погладили». Вправа виконується в парах. Одну долоню покласти на плече партнера по грі, другу йому на голову. Необхідно одночасно гладити другого гравця по голові і поплескувати по плечу. Спочатку можна відпрацювати рух рук на собі, одночасно однією рукою гладити себе по голові, а другою плескати по животу. Змінити руки. «Дзеркальне малювання» Малювати на аркуші паперу одночасно обома руками дзеркально - симетричні малюнки, літери, цифри.
|
|
